середа, 15 лютого 2023 р.

Виховна година “Стрітення Господнє величаймо”

 

Сьогодні Стрітення! Чудово!
І сонце в небо попливло
Та усміхнулось світанково,
Щоб світло й тепло нам було.
Хай літо зиму переможе,
Бо так вже хочеться тепла.
А так і буде. 
 

       У народі це свято вважають святом зустрічі зими з весною і говорять, що це єдиний день, коли зима з весною зустрічаються. Кажуть, що в лютому сонце йде на літо, а зима – на мороз.

       З давніх-давен у народі вірили, що на Стрітення обов’язково має «важитися, тобто змагатися, зима з весною». В цей день начебто зустрічаються (а від того і назва свята) дві пори року. Яка з них переможе, та й буде до кінця місяця господарювати.

       У народній уяві Зима – це стара баба в полатаному кожушку, проношених шкарбанах і хустині, поточеній мишами, через дірки якої випинаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощерблене горнятко, наповнене льодом. Саме такою Зима на Стрітення виходить назустріч Весні – привабливій дівчині, на ній нова, помережана різнокольоровими узорами сорочка та зелена плахта. 

       У деяких місцевостях це свято мало й інші назви – Зимобор та Громниці. Перша назва цілком зрозуміла – боротьба зими за свої права, а ось друга – трохи дивна. Вона пов`язана з обрядом освячення свічок літніми громами. У цей день у храмах відбувалась урочиста служба, після якої святили воду і свічки. Кожен господар обов`язково готував власну громничну  свічку і ніс на посвяту. Після повернення із церкви він запалював її , « щоб весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив».

       Напередодні Стрітення жінки випікали печиво, яке називали «жайворонками». Це такі чудернацькі коржики у вигляді весняних птахів. Їх давали дітям, щоб віднесли у садок і покликали весну у гості.



Немає коментарів:

Дописати коментар

  У здобувачів освіти 6-А класу відбулося виховне заняття "Стоп- булінг" Учні вкотре пригадали поради, що робити щоб не стати жерт...